ІНФОРМАЦІЙНИЙ СТЕНД
…Це був невидимий, жорстокий ворог, з яким ніхто не знав, як боротися, від якого нічим було захиститися. Оскаженілий мирний атом. Ми вже ніколи не дізнаємося, що було б із країною і нами усіма, якби 26 квітня 1986 року, в перші години й хвилини після аварії на Чорнобильській АЕС, вони не вступили в майже безнадійний двобій зі стихією.
Чи розуміли вони, що їх чекає? Чи вагалися? Чи була перед тим тяжка внутрішня боротьба із самим собою? І про це ми теж ніколи не дізнаємося.
Мотиви кожного конкретного випадку героїзму – річ незбагненна. Попри останні чотири роки війни, коли стрічалися з ними сотні (а може, тисячі) разів, попри звичні слова про звитягу й патріотизм – ми не в змозі уявити, що думали ці українці в той момент, коли віддавали своє життя за життя інших.
Ми знаємо одне: саме слово «герой» прийшло до нас із давніх давен. Так називали смертних, які власною жертовністю здобули собі безсмертя.
І хоч відтоді вже минуло багато років, виросло два покоління і нові трагедії затьмарили жертвами старі, згадаємо знову тих, хто тоді, в 1986-у, першим увійшов у атомне полум`я, і вже не повернувся.
Герої-ліквідатори (посилання)
Немає коментарів:
Дописати коментар