У 2005 році Генеральна
Асамблея ООН прийняла резолюцію № 60/7 «Пам'ять про Голокост», що проголосила
27 січня - Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту.
Голокост в Україні - це
систематичне винищення євреїв на українських територіях, окупованих нацистською
Німеччиною в 1941–1944 роках.
Братською
могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. З вересня 1941 року до
кінця вересня 1943-го він був місцем регулярних розстрілів і захоронень, які
проводили органи нацистської поліції безпеки. Жертвами нацистів стали євреї,
роми, українські націоналісти, радянські військовополонені, пацієнти київської
психіатричної лікарні та інші національні чи соціальні групи, яких окупанти
вважали ворогами або ж "просто
зайвими".
Бабин Яр – це некрополь для більше ніж 100 000
цивільних громадян та військовополонених.
Нацисти, які прийшли
до влади в Німеччині в січні
1933 року, вважали, що німці належали до «вищої раси», ніж інші народи, і що євреї,
котрих вони вважали «меншовартими», були чужинцями та становили загрозу для так
званої німецької расової спільноти.
У часи Голокосту німецькі органи влади переслідували й
інші етнічні групи через їхню расову та біологічну меншовартість: ромів, людей
з інвалідністю та деякі слов’янські народи.
Нацисти вбили близько 200 000 ромів
та щонайменше 250 000 пацієнтів із психічними або фізичними вадами,
Перший
концентраційний табір
У перші роки
нацистського режиму націонал-соціалістичний уряд створив концентраційні табори для ув’язнення реальних та
уявних політичних й ідеологічних опонентів. В цих таборах утримували чимдалі більше євреїв, ромів та інших
жертв етнічної та расової ненависті.
Щоби скупчити
єврейське населення та наглядати за ним, а також полегшити подальшу депортацію
євреїв, у роки війни німці та колабораціоністи створили мережу ґетто,
транзитних таборів і таборів примусової праці для євреїв. Німецькі органи влади
також створили численні табори примусової праці для неєвреїв .
З 1941 по 1944 рік
нацистська німецька влада депортувала мільйони євреїв з Німеччини, окупованих
територій і багатьох країн-союзників до ґетто й центрів знищення, знаних як табори
смерті, де людей вбивали у спеціально влаштованих газових камерах.
Уцілілі жінки в таборі «Аушвіц
В останні місяці війни
охоронці СС переміщували мешканців таборів поїздом або пішки, намагаючись
запобігти звільненню Союзниками великої кількості в’язнів. Часто такі марші
називають «маршами смерті». Марші тривали до 7 травня 1945 року, коли
німецькі збройні сили беззастережно капітулювали перед Союзниками.
Після Голокосту багато
з тих, хто вижив, знайшли притулок у таборах для переміщених осіб, якими
керували союзні держави. З 1948 по 1951 рік майже 700 000 євреїв
емігрували до Ізраїлю, зокрема 136 000 осіб, переміщених з Європи. Решта
переміщених євреїв емігрували до Сполучених Штатів та інших країн. Останній
табір для переміщених євреїв закрився 1957 року.
Злочини, вчинені під
час Голокосту, спустошили більшість європейських єврейських громад і повністю
знищили сотні єврейських громад в окупованій Східній Європі.
На сьогодні,
Голокост – це уособлення людських страждань і абсолютного зла, універсальний
символ трагічної події для всього людства.
Зникають
покоління, які пережили страхіття масових знищень, жахливу трагедію людства.
Голокост – занадто жорсткий урок історії, який слід
пам’ятати для того, щоб запобігти повторенню трагедії.
https://encyclopedia.ushmm.org/content/uk/article/introduction-to-the-holocaust
https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-dabyn-yar-pamiat-na-tli-istorii
