Мистецтво завжди вважалося «чоловічою
територією». Жінки
потрапляли на сторінки історії мистецтв частіше як музи, моделі, а часом
дружини або супутниці художників. Але майже в усі часи існували
жінки-художниці: яскраві і талановиті. Та нині ми знаємо про них надто мало.
До вашої уваги віртуальна виставка «Видатні
жінки-художниці».
Катерина Білокур
Важко знайти випадок в історії мистецтва, коли бажання
стати художником зустрічає стільки труднощів, скільки довелося подолати Катерині Білокур. Мрія дівчини із простої селянської родини
здійснилася не завдяки, а всупереч долі. Майже все життя їй довелося боротися
за право малювати, і, попри це, її картини випромінюють поклоніння та
захоплення дарами природи.
Польові та садові квіти, обожнювані художницею, як дзеркало
чистої, полум'яної та ніжної душі, відбивають погляд на світ зачарованої маленької
дівчинки. Цей прояв чистого таланту отримав назву "наївного
мистецтва", а сама Білокур входить до переліку найвідоміших жінок давньої
та сучасної України, про яку сам Пабло Пікассо говорив: "Якби ми мали
художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий
світ".
Творчість Катерини Білокур порівнюють із відомими
художниками-примітивістами Анрі Руссо, Іваном і Йосипом Генераличами, Марією
Примаченко, Ніко Піросманішвілі. Світу Катерину Білокур відкрив український письменник,
мистецтвознавець та дослідник творчості художниці Микола Кагарлицький, зібравши
та видавши листи художниці, а також спогади сучасників про неї.
Соня Делоне
Олександра Екстер
Олександра Екстер (Григорович) – художниця, сценографка, педагогиня. Яскрава представниця європейського кубізму та футуризму, українського авангарду, одна з засновниць стилю ”р-деко”.
Свою філософію творчості Олександра знайшла, коли
переїхала з України до Франції, щоби навчатися в Паризькій академії. Втім,
програма навчання виявилася ідентичною з нашими закладами, проте один із
київських приятелів Екстер познайомив її з поетом Аполлінером, який, своєю
чергою, відвів її у майстерню Пікассо.
Акторка Аліса Коонен згадує про українську художницю:
“В її паризькій господі, так само, як у ній самій, впадало в очі своєрідне сполучення
європейської культури з українським побутом. На стінах серед малюнків Пікассо і
Брака можна було побачити українські вишивки, на підлозі — український килим,
до столу подавали линяні горщечки, яскраві маоліові тарлки з варениками”.
Марія Приймаченко
Марію
Приймаченко називають однією із найсамобутніших українських художниць. Приймаченко представляє стиль наївного
народного стилю (примітивізму) — в його основі лежать українські казки, легенди
та оповідання.
За 89
років життя художниця створила понад 650 робіт. На своїх картинах зображувала
чарівних неіснуючих тварин, квіти та сюжети з селянського побутуЩоб поєднати
професійне мистецтво з народним, у Києві відкрили Центральні експериментальні
майстерні. Сюди зібрали народні таланти, серед них була і Приймаченко.
Картини
художниці виставляли на експозиції Всесвітньої
виставки у Парижі, її твори побували у Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. Ім’я Марії Приймаченко внесли до Всесвітньої енциклопедії мистецтва.
Амріта Шер-Ґіл
Творчість індійської художниці Амріти Шер-Ґіл
поклала початок індійському модернізму і завдяки цьому здобула популярність у
всьому світі. Для
мистецтва своєї країни художниця зробила те ж, що зробили для європейського
мистецтва класики авангарду: зробила в ньому революцію. Після навчання в
Парижі, де роботи дівчини помітили в Салоні, Амріта повернулася в Шимлу з
твердим наміром відкрити для Індії сучасне мистецтво.
Синтез традицій
індійського живопису й узагальненої
манери європейських авангардистів, який Шер-Ґіл використовувала в своїх полотнах,
і ліг в основу нового індійського мистецтва.
Джорджія О'Кіф
Славу
американській художниці Джорджії О'Кіф принесли картини з квітами. Вперше
вона звернулася до цього сюжету в 1919 році і з тих пір його не залишала.
Центральною темою її творів є природні трансформації. Кожна робота, як правило,
присвячена одній квітці, зображеній в сильному збільшенні і в спрощеній
гамі з декількох кольорів. Крім того, в кінці 1920-х років Джорджія створила
серію картин з черепами тварин, що символізують зв'язок між матеріальним і
духовним світами.
